ОЕСР опублікувала роз’яснення до своєї угоди зі США, яка фактично закріплює: американські компанії залишаються поза дією правил глобального мінімального податку за Компонентом 2. Ці правила застосовуватимуться до всіх інших країн-учасниць Інклюзивної рамкової програми ОЕСР з протидії розмиванню податкової бази та виведенню прибутку (BEPS), але не до США.
Йдеться про так званий другий рівень проєкту GloBE (Global Anti-Base Erosion), узгоджений ще у жовтні 2021 року після складних і тривалих міжнародних переговорів за участі попередньої адміністрації США. Проте у січні 2025 року, в перший день свого нового президентського строку, Дональд Трамп офіційно відмовився від участі США в цій домовленості.
Ключова причина — екстериторіальний ефект Компонента 2. Адміністрацію Трампа непокоїв сценарій, за якого доплата до мінімального податку з прибутку, фактично отриманого у США, могла б стягуватися через іноземні дочірні компанії американських багатонаціональних груп, якщо інші країни впровадять правила GloBE, а самі США — ні. У відповідь у Конгресі навіть обговорювалися дзеркальні заходи — запровадження американських податків на окремі платежі на користь осіб із країн, що застосовують так звані «несправедливі іноземні податки».
Компроміс було знайдено у червні 2025 року на рівні G7. Країни домовилися врегулювати спір, надавши США звільнення від застосування правил глобального мінімального податку (Компонент 2), водночас визнавши, що американські багатонаціональні корпорації вже підпадають під дію власних правил мінімального оподаткування у США.
Результатом став так званий пакет паралельного регулювання (Simplified and Balanced Solution, SBS), який наразі офіційно оприлюднений. Його суть — спеціальна система «безпечних гаваней» для груп багатонаціональних корпорацій, штаб-квартири яких розташовані в юрисдикціях, визнаних у межах Інклюзивної рамки такими, що мають належний податковий режим. Станом на сьогодні США є першою і поки що єдиною країною, яка підпадає під цю модель.
Система SBS складається з двох безпечних гаваней і доступна лише для тих груп БНК, кінцева материнська компанія яких знаходиться в юрисдикції, що забезпечує мінімальний рівень оподаткування як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні. Простими словами, якщо держава вже «достатньо суворо» оподатковує бізнес, додаткові глобальні податкові доплати не застосовуються.
Для груп БНК, які обрали цю безпечну гавань, не застосовуватимуться два ключові податки Компонента 2 — правило включення доходу (Income Inclusion Rule) та правило недооподаткованого прибутку (Undertaxed Profits Rule), щонайменше щодо прибутку, розміщеного в юрисдикції материнської компанії. Водночас третій елемент Компонента 2 — кваліфікований внутрішній мінімальний податок — зберігається.
Окрім США, нова угода містить і більш «технічні», але важливі для бізнесу положення. ОЕСР анонсувала додаткові спрощення, спрямовані на зменшення адміністративного навантаження під час розрахунків і звітності за глобальним мінімальним податком — як для багатонаціональних корпорацій, так і для податкових органів.
Окремо запроваджується цільова безпечна гавань для податкових пільг, заснованих на реальній присутності та змісті діяльності (substance-based incentives). Це дозволить БНК і надалі користуватися певними податковими стимулами. Інші юрисдикції також зможуть пропонувати такі пільги багатонаціональним корпораціям, але лише за умови дотримання чітких і прозорих обмежень. Логіка ОЕСР проста: податкова конкуренція можлива, але без підриву ідеї мінімального глобального рівня оподаткування.
Для міжнародного бізнесу ця угода — ще одне підтвердження того, що епоха «однакових правил для всіх» у глобальному оподаткуванні залишається радше теорією. На практиці багато чого й надалі вирішується на рівні політичних компромісів між найбільшими економіками світу.
