На сьогодні більшість провайдерів пропонують своїм споживачам користуватися їх послугами на підставі публічного договору, що дає змогу економити як час споживачів так і ресурси провайдерів. Зокрема, провайдери пропонують надавати послуги споживачам в разі надсилання ними заявки або здійснення платежу за послуги. Часто споживачі не знають, що цим самим вони укладають з провайдером договір. Такий договір називається публічним.
Але для більшості громадян таке поняття як «публічний договір» не знайоме.
Пропоную розібратись в цьому складному на перший погляді терміні.
Отже, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець бере на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Такі договори використовуються при здійсненні роздрібної торгівлі, перевезенні транспортом загального користування, наданні послуг зв'язку, медичного, готельного, банківського обслуговування тощо. Закон зобов’язує підприємців встановлювати однакові умови публічного договору для всіх споживачів.
Як і кожен договір, публічний має містити істотні умови, з якими повинен бути ознайомлений споживач.
Але може виникнути логічне питання «яким чином ознайомитись з умовами договору, якщо у споживача немає письмового екземпляру договору, де прописані всі умови?».
Як раніше загадувалось, для всіх споживачів умови договору мають бути однаковими. Найчастіше з умовами такого договору споживач може ознайомитись на офіційному сайті провайдера. Також умови надання послуг можуть бути викладені і в інших документах, зокрема: правилах, регламентах, тощо. В цих умовах має бути вказано, яким саме чином укладається договір і що саме вважається прийняттям пропозиції про укладення договору. Це може бути: надання заявки, здійснення платежу, тощо.
Після здійснення споживачем дії, яка вважається прийняттям пропозиції про укладення цього договору – договір вважається укладеним, а між сторонами договору (споживачем і провайдером) виникають права і обов’язки.
Коли споживач вчинив дію, яка вважається прийняттям пропозиції про укладення договору, цим самим він погодився з усіма умовами запропонованими провайдером.
Але не треба забувати, що такий договір породжує обов’язки не лише для споживача, а й для провайдера також. Це означає, що у цьому випадку провайдер також повинен дотримуватись заявлених ним умов надання послуг. Якщо він їх не дотримується або порушує – споживач має повне права вимагати усунення цих порушень та/або компенсацію збитків, які він зазнає внаслідок цих порушень.
Також, хочу звернути увагу споживачів на те, яким чином розриваються такі договори. Часто особа, яка бажає відмовитись від послуг провайдера просто перестає сплачувати вартість послуг провайдера, при цьому помилково вважаючи, що цього достатньо для припинення відносин між ним та провайдером. Але хочу застерегти, що найчастіше припинення сплати послуг не означає розірвання договору. Лише, якщо самими умовами договору передбачена можливість розірвання договору шляхом припинення здійснення чергового платежу або щось подібне, тоді споживач може просто не платати і все. А от якщо в умовах договору вказано, що договір між споживачем повинен бути розірваний в певній формі (наприклад у письмовій), то він повинен бути розірваний саме у такій формі. У іншому випадку зобов’язання по договору не будуть припиненні, зокрема провайдер матиме право нараховувати та вимагати сплати послуг, які надаються відповідно до умов договору.
Отже, перед тим як користуватися послугами будь-якого провайдера раджу спочатку ознайомитесь з умовами укладення та розірвання договору. Це надасть Вам змоги запобігти непорозумінь з провайдером, які можуть виникнути у майбутньому.
Автор: Наіра Агакарян, юрист CAMPIO GROUP
